Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.04.2025 року у справі №910/9327/24
Постанова ВСУ від 05.02.2026 року у справі №910/9327/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9327/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" - Захаревська Н.П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумники Системс"- Чекалов А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуюча, Скрипка І.М., Доманська М.Л.)

у справі №910/9327/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумники Системс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство

1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розумники Системс" (далі - ТОВ "Розумники Системс") звернулося до Господарського суду міста Києва Із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" (далі - ТОВ "Сайнс Трейд"), яка мотивована наявністю у боржника перед заявником заборгованості у загальному розмірі 2770690,03 грн на підставі дилерського договору поставки від 09.04.2021 №09/04-21 (далі - Договір поставки).

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 вказану заяву ТОВ "Розумники Системс" прийнято до розгляду, призначено її до розгляду у підготовчому засіданні на 29.08.2024.

3. ТОВ "Сайнс Трейд" подало відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство та просило відмовити ТОВ "Розумники Системс" у відкритті провадження у справі про банкрутство "Сайнс Трейд".

4. Відзив мотивовано тим, що існує "спір про право" за заявленими кредитором грошовими вимогами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. 09.04.2021 між ТОВ "Розумники Системс" (продавець) та ТОВ "Сайнс Трейд" (дилер) укладено Договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого передбачено, що на період його дії продавець визнає дилера своїм дистриб`ютором з розповсюдження (продажу) на території України товарів та продукції, які пропонуються продавцем на українському ринку.

6. 30.12.2022 між ТОВ "Розумники Системс" та ТОВ "Сайнс Трейд" укладено додаткову угоду №1 до Договору поставки щодо продовження строку дії договору до 31.12.2023.

7. 30.12.2023 між ТОВ "Розумники Системс" та ТОВ "Сайнс Трейд" укладено додаткову угоду №2 до Договору поставки щодо продовження строку дії договору до 31.12.2024 та змінено умови договору, що визначають строк протягом якого поставлений товар підлягає оплаті.

8. Відповідно до п. 1.3 Договору поставки продавець передає у власність, а дилер приймає та оплачує товар (продукцію), що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий (чи виготовлений) продавцем у майбутньому, по номенклатурі (асортименту), в кількості та за ціною вказаною в додатках (специфікаціях або накладних), які є невід`ємною частиною цього договору.

9. Поставка товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій, в яких визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови (п. 4.1 Договору поставки).

10. Пунктом 5.4 Договору поставки передбачено, що товар постачається на умовах відстрочки платежу. Дилер (боржник) повинен сплатити вартість отриманого товару протягом 5 (п`яти) календарних днів (в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2023) з моменту отримання товару, якщо інше не визначено сторонами в специфікаціях та/або додаткових угодах до договору.

11. На виконання умов Договору поставки в період з 20.12.2023 по 28.12.2023 ТОВ "Розумники Системс" здійснило поставку боржнику товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: №180 від 20.12.2023 на суму 99864,00 грн, №184 від 22.12.2023 на суму 329270,40 грн та №182 від 28.12.2023 на суму 2526,00 грн.

12. Також в період з 05.03.2024 по 16.05.2024 ТОВ "Розумники Системс" здійснило поставку ТОВ "Сайнс Трейд" товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, зокрема: №124 від 22.04.2024 на суму 41208,00 грн, №115 від 24.04.2024 на суму 214008,00 грн, №117 від 26.04.2024 на суму 21400,80 грн, №134 від 01.05.2024 на суму 6480,00 грн, №146 від 02.05.2024 на суму 327259,00 грн, №148 від 03.05.2024 на суму 1421060,00 грн, №147 від 16.05.2024 на суму 739274,23 грн та рахунками на оплату поставленого товару.

13. На підтвердження факту реальності операцій з поставки товару на користь ТОВ "Сайнс Трейд", ТОВ "Розумники Системс" додатково подало до суду зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних: №26 від 22.04.2024, №27 від 23.04.2024, №33 від 26.04.2024, №4 від 01.05.2024, №23 від 02.05.2024 та №9 від 03.05.2024.

14. На порушення умов Договору поставки боржник оплатив поставлений товар не в повному обсязі, внаслідок чого у ТОВ "Сайнс Трейд" наявне невиконане грошове зобов`язання перед ініціюючим кредитором у розмірі 2770690,03 грн, що є підставою для звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сайнс Трейд"; визнано грошові вимоги ТОВ "Розумники Системс" до ТОВ "Сайнс Трейд" у розмірі 2770690,03 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

16. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ініціюючого кредитора підтверджені належними та допустимими доказами, строк виконання грошового зобов`язання настав, а докази існування "спору про право", який виник до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, у матеріалах справи відсутні.

17. Заперечення боржника щодо наявності "спору про право", викладені у поданому ним відзиві, суд першої інстанції відхилив, зокрема з огляду на те, що такий документ подано з пропуском встановленого строку та він не відповідає вимогам ст. 36 КУзПБ щодо змісту відзиву боржника у справі про банкрутство.

18. Клопотання боржника про долучення доказів, подане 25.09.2024, суд першої інстанції залишив без розгляду на підставі ст.ст. 118 ГПК України, оскільки боржник не заявив клопотання про поновлення строку на їх подання, а більшість таких доказів були у його розпорядженні у встановлений судом строк.

19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 скасовано. Справу №910/9327/24 повернуто до Господарського суду міста Києва на стадію прийняття заяви про відкриття провадження про банкрутство.

20. Постановою Верховного Суду від 24.04.2025 зазначену постанову апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, з підстав неправильного застосування апеляційним судом ч. 6 ст. 39 КУзПБ, формального підходу до визначення наявності "спору про право" та врахування додаткових доказів без перевірки поважності причин їх неподання до суду першої інстанції.

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 залишено без змін.

22. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність між ініціюючим кредитором та боржником "спору про право" у розумінні ч. 6 ст. 39 КУзПБ, встановивши, що вимоги кредитора підтверджені договором поставки, первинними бухгалтерськими документами, видатковими та податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, а заборгованість боржником не погашена.

23. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що заперечення боржника щодо безтоварності господарських операцій та сумнівів у дійсності зобов`язання не підтверджені належними доказами, а подані боржником у апеляційному провадженні докази не підлягають прийняттю з огляду на пропуск строку їх подання та відсутність обґрунтування поважності причин неподання до суду першої інстанції.

24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що поданий боржником до суду першої інстанції відзив не може вважатися належним відзивом у розумінні ст. 36 КУзПБ, а ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

25. ТОВ "Сайнс Трейд" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

26. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а також посилається на ч. 1 ст. 310 ГПК України.

27. Скаржник стверджує, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права (зокрема, ч. 3 ст. 2, ст.ст. 13 32 74 86 236 269 ГПК України) та з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 6 ст. 39 КУзПБ).

28. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи ч. 6 ст. 39 КУзПБ, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №910/9327/24, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 29.08.2024 у справі №910/2423/23, від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 04.02.2025 у справі №910/7481/24, від 11.02.2025 у справі №921/409/24, у яких наголошено на обов`язку суду при відкритті провадження у справі про банкрутство здійснювати системний і повний аналіз обґрунтованості кредиторських вимог та встановлювати наявність або відсутність "спору про право".

29. Посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості та умов прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які були оформлені (виникли) після ухвалення рішення суду першої інстанції, але підтверджують істотні обставини, що існували раніше, зокрема у справах про банкрутство. На думку скаржника, апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті таких доказів, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

30. Окремо скаржник звертає увагу на постанову Верховного Суду у цивільній справі №646/857/18 від 24.07.2024, яку на думку скаржника, можливо застосувати до спірних правовідносин як аналогію, однак скаржник вказує про відсутність сталої судової практики у господарських справах щодо цього питання.

31. Крім того, скаржник зазначає про наявність підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у зв`язку з тим, що справа була розглянута судом апеляційної інстанції неповноважним складом суду, з порушенням вимог ст. 32 ГПК України щодо визначення складу суду з урахуванням спеціалізації. Участь судді, яка не належить до спеціалізації з розгляду справ про банкрутство, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

32. Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, не дослідив і не надав належної оцінки всім поданим доказам і доводам, не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025, та фактично застосував формальний підхід до перевірки безспірності вимог ініціюючого кредитора, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність спору про право та відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав для відмови відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

33. Додатково скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам та доказам, викладеним у відповіді боржника на письмові пояснення розпорядника майна від 15.01.2025, які, на думку скаржника, свідчать про можливу заінтересованість ініціюючого кредитора ТОВ "Розумники Системс" щодо боржника та про узгоджені дії сторін, спрямовані на ініціювання провадження у справі про банкрутство із залученням так званого "дружнього кредитора" з метою створення переваг для задоволення його вимог і подальшого контролю за процедурою банкрутства. У зв`язку з цим скаржник вказує, що відсутність аналізу зазначених доводів у мотивувальній частині оскаржуваної постанови свідчить про неповне з`ясування обставин справи та порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

34. Розпорядник майна ТОВ "Сайнс Трейд" арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.

35. Розпорядник майна заперечує проти доводів скаржника щодо порушення апеляційним судом ст. 269 ГПК України у зв`язку з неприйняттям витягу з ЄРДР (кримінальне провадження від 30.11.2024), зазначаючи, що апеляційний суд діяв у межах процесуальних норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, за якою обставина неіснування доказу на момент ухвалення рішення судом першої інстанції виключає можливість прийняття такого доказу апеляційним судом під час перевірки законності та обґрунтованості рішення першої інстанції. На підтвердження наведено посилання на відповідні висновки Верховного Суду (зокрема, у справі №910/14503/23 від 27.01.2025 та інших рішеннях, на які посилається розпорядник майна).

36. Також розпорядник майна заперечує проти доводів про недослідження апеляційним судом відповіді ТОВ "Сайнс Трейд" на його письмові пояснення від 15.01.2025 та доданих до них доказів. Розпорядник майна зазначає, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд встановив факт подання боржником відповідей у межах апеляційного провадження, а наведені скаржником докази не підлягали врахуванню, оскільки вони були подані без клопотання про поновлення строку та без обґрунтування поважності причин неподання їх до суду першої інстанції, з огляду на вимоги ст.ст. 258 267 269 282 ГПК України та практику Верховного Суду щодо критеріїв "винятковості випадку" і "об`єктивної неможливості" подання доказів у першій інстанції.

37. Щодо доводів скаржника про розгляд справи неповноважним складом суду (посилання на ст. 32 ГПК України у зв`язку з участю судді Скрипки І.М.), розпорядник майна зазначає, що заміна судді у складі колегії та повторний автоматизований розподіл справи були здійснені у зв`язку з обставинами, що унеможливлювали розгляд у попередньому складі, та проведені відповідно до визначеного порядку автоматизованого розподілу і внутрішніх засад суду; ці обставини, на думку розпорядника майна, спростовують твердження про порушення порядку визначення складу суду.

38. Розпорядник майна також заперечує проти доводів скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права (наявності "спору про право"), зазначаючи, що апеляційний суд встановив обставини справи та надав оцінку доказам, дійшовши висновку про обґрунтованість грошових вимог ініціюючого кредитора та відсутність "спору про право" у розумінні ч. 6 ст. 39 КУзПБ. При цьому розпорядник майна підтримує висновок апеляційного суду про підтвердження вимог кредитора первинними документами (договір, накладні, податкові накладні), а також зазначає, що акти звірки у сукупності з первинними документами можуть підтверджувати визнання боргу; наводить посилання на правову позицію Верховного Суду (зокрема, у справі №910/8299/22 від 19.04.2023), на яку послався й апеляційний суд.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

39. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сайнс Трейд".

40. Відповідно до преамбули КУзПБ цей кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

41. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

42. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим кодексом.

43. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.

44. З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

45. Системний аналіз ст.ст. 1 8 34 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

46. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка: обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності або відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

47. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

48. Водночас заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постановах від 02.02.2021 у справі №922/2503/20; від 20.12.2021 у справі №911/3185/20; від 29.08.2024 у справі №910/2423/23; від 04.02.2025 у справі №910/7481/24 та від 11.02.2025 у справі №921/409/24, на які посилається скаржник).

49. Отже, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

50. Верховний Суд враховує, що суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду погодився з висновком суду першої інстанції про те, що грошові вимоги ініціюючого кредитора підтверджені договором поставки, первинними бухгалтерськими документами, видатковими та податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, а заборгованість боржником не погашена.

51. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 39 КУзПБ (зокрема у постановах від 24.04.2025 у справі №910/9327/24, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 29.08.2024 у справі №910/2423/23, від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 04.02.2025 у справі №910/7481/24, від 11.02.2025 у справі №921/409/24), не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки вказані правові позиції виходять із того, що: 1) встановлення відсутності "спору про право" є необхідною передумовою відкриття провадження у справі про банкрутство; 2) самі по собі заперечення боржника не становлять "спору про право" без їх підтвердження належними доказами; 3) "спір про право" у процесуальній формі підтверджується лише тоді, коли позов про оспорення підстав вимог кредитора подано до ініціювання справи про банкрутство.

52. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, перевіривши доводи сторін та подані докази з урахуванням наведених критеріїв, дійшов висновку про відсутність між ініціюючим кредитором і боржником "спору про право", який відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ міг би бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

53. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про відсутність висновку Верховного Суду стосовно можливості прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які були оформлені після ухвалення рішення судом першої інстанції.

54. Верховний Суд неодноразово вказував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 тощо).

55. З огляду на доводи учасників справи та наведене у відзиві розпорядника майна, Верховний Суд враховує наявність усталених висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ст. 269 ГПК України, зокрема, що обставина неіснування доказу на момент ухвалення рішення судом першої інстанції виключає можливість прийняття такого доказу судом апеляційної інстанції при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Такий висновок, зокрема, відображений у постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №910/14503/23, на яку посилається розпорядник майна у відзиві.

56. У зв`язку з наведеним Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про безпідставність неприйняття апеляційним судом витягу з ЄРДР як доказу, оформленого після ухвалення ухвали судом першої інстанції, не свідчать про відсутність відповідного висновку Верховного Суду у господарській юрисдикції та не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції ст. 269 ГПК України.

57. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у цивільній справі №646/857/18 від 24.07.2024 не спростовує наведених висновків, оскільки питання прийняття додаткових доказів у господарському процесі врегульовано ст. 269 ГПК України та роз`яснено у практиці Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, наведеної вище.

58. Окремо Верховний Суд враховує, що доводи скаржника щодо спірності грошових вимог та необхідності іншої оцінки первинних документів фактично спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин. Водночас відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги та не здійснює повторної оцінки доказів як суд факту.

59. Верховний Суд також враховує доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутні окремі посилання на подану боржником відповідь на письмові пояснення розпорядника майна від 15.01.2025 та викладені у ній твердження щодо можливих узгоджених дій боржника й ініціюючого кредитора, зокрема про залучення так званого "дружнього кредитора", заінтересованість ТОВ "Розумники Системс" та створення контролю у справі про банкрутство.

60. Разом із тим відсутність у мотивувальній частині судового рішення окремої згадки про кожен довід сторони не свідчить про порушення вимог процесуального закону, якщо зі змісту рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи в їх сукупності та навів достатні мотиви для висновку щодо предмета спору. Суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожне твердження сторони, якщо такі твердження не є визначальними для вирішення питання, яке розглядається судом на відповідній стадії.

61. У цій справі предметом перевірки суду апеляційної інстанції було встановлення наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора та відсутності між сторонами спору про право у розумінні ч. 6 ст. 39 КУзПБ. Наведені ж скаржником твердження про можливу заінтересованість кредитора, узгодженість дій сторін або спрямованість їх поведінки на досягнення контролю у процедурі банкрутства не спростовують установлених судами обставин щодо фактичного виникнення грошового зобов`язання, строку його виконання та неподання боржником до відкриття провадження позову, яким би оспорювались підстави таких вимог.

62. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у постанові апеляційного суду окремого аналізу зазначених доводів не вплинула на правильність ухваленого рішення та не є підставою для його скасування.

63. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2025, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам сторін та доказам, дотримався процесуальних вимог щодо прийняття додаткових доказів і сформулював висновок про відсутність "спору про право" з урахуванням установлених обставин, усталеної практики Верховного Суду та вимог ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

64. Щодо доводів касаційної скарги про порушення ст. 32 ГПК України та розгляд справи неповноважним складом суду, Верховний Суд зазначає таке.

65. Скаржник, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України, стверджує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена неповноважним складом суду у зв`язку з участю судді Скрипки І.М., яка, на думку скаржника, не належить до спеціалізації з розгляду справ про банкрутство, що нібито свідчить про порушення порядку визначення складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.

66. З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2025 представником ТОВ "Сайнс Трейд" було подано заяву про відвід судді Скрипки І.М. Зазначена заява розглянута Північним апеляційним господарським судом, за результатами чого постановлено ухвалу від 05.11.2025, якою у задоволенні заяви про відвід відмовлено.

67. Вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції встановив та навів мотиви, з яких дійшов висновку про відсутність порушення порядку визначення складу суду, зазначивши, зокрема, що:

- після надходження справи на новий апеляційний розгляд 01.05.2025 автоматизований розподіл здійснювався за параметрами "Категорія справи: банкрутство юридичної особи" серед суддів третьої судової палати, до спеціалізації яких віднесено розгляд справ про банкрутство;

- первісний склад колегії було сформовано у складі Козир Т.П., Пантелієнка В.О., Доманської М.Л.;

- у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відрядженні з 19.07.2025 та неможливістю забезпечити розгляд справи, призначений на 21.07.2025, у попередньо визначеному складі колегії суддів, було прийнято рішення про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи. Разом із тим первинно такий розподіл не відбувся через відсутність необхідної кількості суддів для його проведення;

- відповідно до п. 4.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду (далі - Засади), за таких умов розподіл здійснюється із визначенням складу колегії з урахуванням спеціалізації, а у разі неможливості - з числа всіх суддів суду;

- за результатом повторного розподілу сформовано колегію у складі Козир Т.П., Доманської М.Л., Скрипки І.М., а справу прийнято до провадження ухвалою від 10.07.2025;

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повторний автоматизований розподіл проведено відповідно до вимог ст. 32 ГПК України та Засад, а заява про відвід не містить об`єктивних даних, які могли б викликати сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді.

68. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про порушення порядку визначення складу суду є необґрунтованими, оскільки зі змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 вбачається, що автоматизований розподіл справи та заміна судді у складі колегії здійснювалися у відповідності до вимог ст. 32 ГПК України та Засад, із застосуванням механізму, передбаченого для випадків неможливості розподілу справи у відповідній палаті. Порушень процедури формування складу суду апеляційним судом не встановлено, і Верховний Суд не вбачає підстав не погодитися з такими висновками.

69. За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення порядку визначення складу суду не знаходять підтвердження матеріалами справи, а підстави для висновку про розгляд справи неповноважним складом суду, який зумовлював би застосування п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України, відсутні.

70. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарського суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

73. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/9327/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков